Тут не зайвим буде розповісти дітям про те, що зараз всім тривожно і страшно, і це нормально. Страх допомагає нам бути обережними і берегти себе.
Давай з тобою повторимо, як ми можемо берегти себе: мити руки частіше, не відвідувати місця скупчення людей, тимчасово грати далеко від інших діток, піклуватися про чистоту будинку, посуду і продуктів, і про наш настрій. Що тобі піднімає настрій?
Важливо згадати добре забуте правило про якісне проводження часу. Важливо не те, скільки часу Ви проводите з дитиною, а як!
Згадуємо всі ігри, вчимося новим, придумуємо і читаємо казки, малюємо, розмовляємо і п’ємо чай разом.
Батькам немовлят важливо розуміти, що немовля теж відчуває тривогу або радість батьків. І немовлятам теж буває тотально тривожно. Тоді вони можуть посилено плакати, на перший погляд без причини.
Так задумано природою, що дитячий крик викликає у дорослих потужний приплив почуттів і примушує до пошуку причин плачу. Коли знайти причину (все перепробували) не вдається, батьки можуть відчувати сильну злість або паніку. У такі хвилини можна імпульсивно нашкодити дитині.
У ситуації безпричинного плачу немовляти, важливо щоб батьки або родичі могли допомогти мамі. Тепер пара мама-дитина потребують контейнування.
Татусі, знайте, що у вас вийде! Дляпочатку спостерігаємо, описуємо те, що бачимо і пов’язуємо з почуттям. Мамам буває важливо почути зі сторони, спокійний монотонний голос, що говорить про те, що для безпеки ми зробили те і те. Що зараз потрібно трохи почекати і життя знову повернеться в своє звичне русло.
Варто захистити пару мати-немовля від зайвих джерел новин. Вимкнути телевізор або ютюб. Тут та сама розмова про пандемію (описана вище) буде корисною і для мами. Простими словами із згадуванням про те, що заходи ізоляції тимчасові і людська імунна система зазвичай справляється з появою нового вірусу.
Важливо:
1. Перш, ніж подбати про когось, зверни увагу, що відбувається з тобою зараз!
Пояснення: Спокійні і чуйні батьки — запорука благополуччя дитини. У ситуації зашкалювання паніки і тривог про майбутнє, ви самі потребуєте того, щоб хтось «утримав» вашу паніку і тривоги. Як плачуще та стривожене немовля, мама заколисує і качає.
Так само мама, яка здатна налаштуватися на дитину, залишатися в позиції спостереження, та розпізнати справжню причину дискомфорту дитини, відповідно, може виконати потрібну дію. Це називається контейнуванням. Тобто, тривоги дитини розпізнаються і переробляються мамою. Дитина отримує досвід, що її чують, досвід безпеки і довіри до світу (навіть, якщо навколо Армагеддон). Адже нам важливо піклуватись не лише про виживання, а й про збереження психічного здоров’я.
Якщо говорити метафорою, то батьки представляють собою емоційний контейнер для дитини. І якщо батьківський контейнер переповнений, дитина не може туди покласти свої тривоги, інші емоції та дискомфорт, а часом і радість. Вони туди не вміщаються.
2. Перш ніж діяти/реагувати, спостерігаємо за дитиною.
Пояснення: Зупиняємося і дивимося, що робить дитина, про що плаче, чого просить або вимагає. Або вона притихла? І не викликає занепокоєння? Або дитина залипнула за переглядом мультиків або комп’ютерної гри.
3. Намагаємося озвучити те, що ми бачимо в поведінці та пов’язуємо з тим почуттям або емоцією, яку ми помітили.
Наприклад: «Схоже, що тобі набридло сидіти вдома. Ти здивований і трохи сердитий, тим, що не можна покликати в гості Машу і Ваську… «
Або «Схоже, що тобі незвично бачити, як мама з татом працюють з дому. Ми тут влаштували домашній офіс. І ти сердишся, що ми просимо тебе не шуміти. І, можливо, тобі так самотньо, коли ми з татом багато часу проводимо з тобою поруч, але не включені в твої гри… «
Або «Ти почув, що говорять в новинах. І ти тривожишся, чи не захворіли ми, чи може навіть помремо… . (слухаємо, що відповідає дитина). Потім пропонуємо розмову про те, як вберегтися і що вже робиться для безпеки.
Зверніть увагу, що страх смерті і страх смерті батьків з’являється у дітей вже у 5–6 років. І ситуація з пандемією може активізувати нормальний віковий страх. І з дитиною про тему смерті і смертності потрібно говорити.
Можу рекомендувати книгу Пернілли Стафельт «Книга про смерть». Її можна знайти у вільному доступі.
4. Зберігаємо звичний графік дня для дитини. Щоб якомога більше було тих стабільних речей, які були до карантину. Це дуже важливо. Ранковий підйом, ігри, прогулянки, денний сон і ритуали укладання спати.
5. Освоюємо нові стратегії поведінки. Всім в умовах карантину доводиться вчитись жити по-новому. Десь сповільнитися, облаштувати індивідуальний простір у будинку для кожного, перерозподілити домашні обов’язки. І дитину з цих процесів не варто виключати. Рекомендую запросити її до обговорення планів і домашніх справ. Навіть/особливо, якщо дитина зовсім маленька.
Я з розчуленням спостерігаю реакцію батьків на своїх консультаціях, коли їх дворічки починають себе якось по новому вести, коли я їх запрошую до бесіди.
Наприклад, можна сказати дворічній дитині: «Маша, іди до нас. Будемо складати план на день… Мама каже ось таке, а що ти думаєш? … «
Так само це стосується тих заходів безпеки, які рекомендують епідеміологи. Дитина може засвоїти навички гігієни і профілактики. І вам не потрібно буде постійно нагадувати про них.
Пам’ятайте, що ефективне освоєння нової поведінки можливе в умовах надійного емоційного зв’язку. Про це добре пише Людмила Петрановська у книзі «Якщо з дитиною важко».
У ситуації, коли відносини з дитиною напружені, почніть з контейнування та спільних ігор, потім вже приділяємо увагу вивченню нових правил.
6. Важливо знаходити потрібні слова. Ця рекомендація для батьків всіх дітей, навіть немовлят і особливо для чоловіків (для тат).
Наприклад: «Я зараз тривожуся. І мені потрібно трохи подумати. Але я завжди пам’ятаю про тебе і враховую в своїх планах».
Або: «Мама (тато) зараз трохи стривожена (ний). І їй потрібно побути наодинці і подумати, як краще зараз вчинити. Давай ми з тобою поки помалюємо, а мама до нас потім прийде і розповість, що вона придумала «.
7. Інформувати дитину про всі зміни завчасно. Повідомляти, що ми будемо робити, скільки це триватиме, які можливості у нас відкриваються.
P. S. Пам’ятайте, що батьки можуть знайти потрібні слова і транслювати дитині не тільки тривоги і обмеження, а й нові можливості. Вміти сповільнитись та знайти ці нові можливості. Схоже, це той навик, який варто освоїти зараз нам всім.
Міцного здоров’я!
З повагою практичний психолог Любов Стриженко
Comments